Психологічну службу в Дунковицькому ДНЗ представляє
Федорко Марина Іванівна
освіта вища - закінчиила Мукачівський державний університет . Освітньо- кваліфікаційний рівень "Магістр" (2014 р)
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ
ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ
- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.
ПРОГРАМА БАТЬКІВСЬКОЇ ПІДТРИМКИ ДИТИНИ
1. Спирайтеся на сильні сторони дитини.
2. Уникайте концентрації уваги на невдачах.
3. Показуйте, що ви задоволені дитиною.
4. Навчіть дитину дрібнити великі завдання на маленькі, тобто такі, з якими вона можеупоратися.
5. Спілкуючись з дитиною, активно використовуйте гумор.
6. Знайте про всі спроби, до яких удавалася дитина, щоб виконати завдання.
7. Дозволяйте їй самі (там, де це можливо) вирішувати проблеми.
8. Уникайте дисциплінарних заходів.
9. Враховуйте індивідуальність дитини.
10. Виявляйте емпатію і віру в дитину.
11. Демонструйте оптимізм.
Здоров'я дітей — в руках дорослих, які їх оточують. Частіше покладайтеся на свою любов до дітей і інтуїцію. Не вирішуйте власні проблеми ціною психічного здоров'я дітей!
Майбутній першокласник у сім'ї
ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ БАТЬКІВ П’ЯТИРІЧНИХ ДІТЕЙ
Повідомлення МОН За матеріалами журналу "Освіта України" 
1. Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.
Ст. 8 Закону України «Про дошкільну освіту» передбачено, що сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах
2. Обов’язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є необхідністю.
Питання щодо обов’язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти назрівало вже давно, бо всі (передусім батьки) розуміли, що це необхідно. Адже це, насамперед, переваги для дитини: уміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити правильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання подальшого навчання в школі).
У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, бо вони будуть упевнені, що їхні діти отримають повноцінний розвиток, підготовку до школи.
3. Дітей старшого дошкільного віку будуть приймати до дошкільного навчального закладу протягом календарного року.
Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. № 305 прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року. І тому це не означає, що дітям старшого дошкільного віку необхідно відвідувати дитячий садок саме з 1 вересня. Батьки повинні вибрати і форму залучення дитини до дошкільної освіти і час, коли віддавати до дитячого садка, враховуючи при цьому різні чинники, в тому числі й стан здоров’я дитини.
4.Обов’язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні перебувати у дошкільному навчальному закладі кожного дня та протягом дня. Законом України «Про дошкільну освіту» (ст.11) за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого перебування дітей, у тому числі і короткотривалого.
5. Ніяких документів про отримання дітьми дошкільної освіти не передбачається.
Положенням про дошкільний навчальний заклад передбачено перелік документів, необхідних при прийомі дитини до дошкільного навчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров’я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження).
6. Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть проводити педагогічні працівники, які мають відповідну педагогічну освіту.
У дошкільних навчальних закладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють безпосередньо вихователі. Також - музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психологи, вчителі-логопеди.
До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педагоги, вчителі шкіл, які обов’язково будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.
Дитячий страх. Страхи у дітей. Дитина боїться
Більшість вчених вважають, що почуття страху притаманне всім вищим тваринам і ще більшою мірою властиво людині з її тонко розвиненою психікою. Тварина може боятися лише конкретних небезпек, людина ж завдяки своїй уяві боїться ще і уявних бід, більшість з яких створює вона сама. Набути новий страх легко, позбутися його важко саме через його нематеріальність.
Фантазія - це велике надбання в житті людини. Вона веде нас далеко за межі навколишнього світу та подій сьогодення.
Залежно від характеру загрози інтенсивність та специфіка переживання страху варіює в досить широкому діапазоні відтінків: побоювання, боязнь, переляк, жах. Якщо джерело небезпеки невизначене або неусвідомлене, виникає стан тривоги.
Функціонально страх служить попередженням про майбутню небезпеку, дозволяє зосередити увагу на її джерелі, спонукає шукати шляхи її уникнення. У випадку, коли страх досягає сили афекту (панічний страх, жах), він здатний нав'язати стереотипи поведінки - втеча, заціпеніння, захисну агресію.
Для подолання страхів можна звернутися до малювання. Запропонуйте дитині намалювати «Свій страх». Таким чином, у дитини буде можливість виплеснути свій страх, а у батьків можливість, краще зрозуміти чого саме так боїться дитина. У дитячих страхів як правило присутні темні фарби, багато штрихування. Іноді дитина в процесі малювання може заплакати, таким чином, вона звільняється від своїх переживань. Пожалійте її, підтримайте. Після того, як малюнок завершений, запитаєте, що вона хоче зробити з ним. Іноді дітям хочеться порвати малюнок, спалити його, викинути у смітник. Дозвольте дитині це зробити. Наступний етапом малювання можуть бути малюнки на тему «Я смілівій», «Перемога над страхом». Нехай дитина протягом кількох днів виконує подібні завдання, відчуваючи себе кожен раз переможцем над власними побоюваннями. Після виконання кожного малюнка - запитуйте, що дитина хоче з ним зробити.
Це найбільш популярна методика. Вона корисна для корекції різноманітних страхів, але перш за все тих, які породжуються уявою: страх хвороби, нападу, стихійного лиха, транспорту, казкових персонажів та ін. Графічне зображення страхів вимагає вольових зусиль та знижує тривожні очікування їх реалізації.
У процесі малювання відбувається «пожвавлення» почуття страху, але разом з тим і усвідомлення умовного характеру його зображення. Об'єкт страху свідомо піддається маніпуляції і творчо перетвориться.
Коли малює дитина, велике значення приділяється колірному рішенню проблеми. Деякі автори наполягають на необхідності малювати страх тільки чорним кольором, який асоціюється з ніччю. Причому дитину треба навчити бачити в чорному просторі аркуша красу, благородство, зірки, з якими пов'язані легенди.
Досить ефективним способом боротьби зі страхами є вигадування казок та історій, оповідань. Придумайте разом з дитиною казку про хлопчика або дівчинку, який або яка боялися. Якщо історія дитини виходить похмурою, допоможіть її додати в неї чарівні інструменти та добрих помічників, які допоможуть герою перемогти зло.
Наступним етапом казки є її програвання або створення до неї ілюстрацій, що в свою чергу сприяє досягненню більш стійкого позитивного результату.
Дитині краще пояснити, що боятися - це нормально, і ніколи не лайте за те, що вона не може заснути.
Справитися з страхом темряви дитина зможе і сама - рано чи пізно. Але чим раніше це станеться, тим легше буде життя дитини та її батьків. Допомогти батьки можна декількома нескладними установками:
1. Запитайте в дитини, чого саме вона боїться - чудовиськ, грабіжників, барабашки і т.п. Якщо отримаєте відповідь, обговоріть фантазію та поясніть, чому страхи малюка не можуть реалізуватися.
2. Не залякуйте дитину зайвий раз, не розповідайте страшилок, якщо вона відмовляється їсти обід або чистити зуби. Допоможіть їй усвідомити, що у себе вдома вона знаходиться у повній безпеці. Якщо довго та методично демонструвати дитині, що її будинок – безпечна фортеця, це дасть свої плоди.
3. Якщо дитина не може побачити, що відбувається поряд з нию, вона інстинктивно починає прислухатися - і обов'язково почує які-небудь шелест або скрипи. Спробуйте заглушити ці звуки негучною мелодійною музикою - можливо, під неї дитина засне швидше.
4. Слідкуйте за тим, щоб дитина не дивився багато страшилок, не грала у відео-ігри, з монстрами і привидами. Вони тільки додадуть вразливій дитині впевненості в тому, що з темряви може вилізти щось страшне.
5. Важливо, щоб постіль, спальня стали місцем, де дитина заспокоюється, а не місцем, де вона відчуває страх.
В останньому випадку ліжко і спальня можуть викликати у неї негативні емоції. А кімната, що викликає такі емоції, стає вмістилищем усіляких страхів.
Якщо у дитини страх темряви та кошмарні сни виявляються регулярно, протягом, тривалого проміжку часу, наприклад, більше півроку, то на це потрібно звернути пильну увагу і звернутися по допомогу до психолога. Самим з цією проблемою впоратися важко.
Однією з причин нічного страху може бути погана обстановка в сім'ї. Часті сварки батьків, негативна атмосфера провокує підвищену нервозність у дитини. Необхідно обов'язково завжди уникати конфліктів у присутності дитини, вона відчуває набагато більше, ніж думають батьки. Поставтеся так само серйозно до раціону і режиму своєї дитини.
Гра з страхом
Завдання: навчити дитину відчувати позитивні емоції, що сприятливо впливає на її психіку. Позитивні емоційні стани, що виникають у дітей в процесі спеціально організованих ситуацій успіху та перемоги, закріплюють потребу в переживаннях щастя, радості, задоволення від гри та спілкування.
Метод не є специфічним для корекції страхів. Однак поліпшення стану емоційно-мотиваційної сфери особистості дитини знижує побоювання, тривожність, страх чого або кого-небудь.
Розігрування ситуації взаємодії з предметом страху
Для гри «в страх» підбирається сюжет і предмети, що символізують те, чого дитина боїться (собаку, привид та ін.) Розігруючи сюжети з цими предметами, вона може «розправитися» зі своїм страхом, у символічній формі програвати свої емоції та відреагувати, таким чином, знімаючи напругу від стресового впливу.
Корисний прийом спрямованого фантазування: «Закрий очі і уяви, що ти виріс. Чого можна боятися тепер? »
Гра з темрявою, коли дитина забігає на секунду в темну кімнату і повертається в освітлене приміщення, являє собою перехід від стану небезпеки до стану безпеки.
Відомо, що страх темряви - один з найбільш поширених дитячих страхів. Він часто пов'язаний зі страхом невідомості. Діти вважають, що дорослі обманюють їх, коли говорять, що насправді в темній кімнаті нічого страшного немає. Просто чудовиська ховаються, коли хтось входить і запалює світло. Образи об'єктів, які лякають нерідко є проекцією злості, роздратування або поганого настрою дитини. Вони містять негативні емоції та почуття, з якими важко впоратися самостійно. Тому необхідно допомогти дитині відчути себе більш сильною перед уявною небезпекою, навчитися володіти собою.
Ненав'язливо пояснювати природу страхів допомагають історії, які починаються словами: «Жила-була дівчинка, схожа на тебе ...».
Вербалізація страху
Як відомо, «страшилки» різного змісту - один з видів своєрідного дитячого фольклору. Пишучи і розповідаючи «страшилку», дитина самостійно моделює емоційне подолання своїх страхів. Вербалізація страхів викликає чуттєву відповідь, емоційне переключення, яке виступає в ролі психологічного захисту.
